Що таке OEM оливи?

Взагалі, OEM — абревіатура від «Original equipment manufacturer», що зазвичай означає збирання готового продукту з комплектувальних сторонніх виробників. У контексті виробництва мастильних матеріалів це означає таке: виробник (у цьому випадку — оливозмішувальний завод, або блендер) закуповує базові оливи в одних виробників, а також розроблені пакети присадок в інших і просто змішує їх, отримуючи готові продукти із заданими характеристиками. Ці продукти зазвичай виробляються на замовлення брендів і згодом розливаються в їхню тару (каністри, бочки, цистерни тощо).

Чи потрібно говорити, що в такій схемі виробництва мастильних матеріалів немає потреби утримувати армію менеджерів з розвитку, маркетологів і хіміків, які планують і розробляють нові продукти, а тому подібні оливи, залежно від відстані транспортування, зазвичай належать до середнього цінового діапазону.

Що з якістю?

Якість OEM олив напряму залежить від якості використаних базових олив і пакетів присадок, дотримання технології змішування, а також від якості контролю, як вхідного, так і вихідного (кінцевих продуктів). За умови використання якісних складових і жорсткого контролю якості кінцевих продуктів на виході — OEM оливи мають більш ніж прийнятну якість і відмінні експлуатаційні характеристики, за якими мало поступаються (якщо поступаються взагалі) своїм дорожчим «розкрученим» конкурентам. Якісні OEM оливи без проблем отримують офіційні схвалення автоконцернів і міжнародні специфікації і можуть використовуватися практично в будь-яких двигунах, включно з останніми розробками (відповідно до рекомендацій і офіційних схвалень автовиробника).

До речі, саме офіційні схвалення автоконцернів певною мірою є гарантом стабільності якості тих чи інших OEM олив. Річ у тім, що процедура отримання схвалень і специфікацій доволі непроста і коштує грошей, які по суті вкладаються в торгову марку (бренд).

Річ у тім, що для нанесення на етикетку специфікацій і схвалень абсолютно недостатньо того, що, скажімо, таку саму специфікацію отримав аналогічний продукт, зроблений на тому самому заводі і з тих самих складових. Специфікації і допуски (схвалення) отримують не пакети присадок, не базові оливи і навіть не виробники олив (блендери) — їх отримують конкретні марки олив конкретних брендів!

Багато з «новонароджених» брендів використовують визначення «Exceeds» для вказівки схвалень і специфікацій. В українському перекладі це зазвичай звучить «Виконує і перевищує вимоги», причому цей напис на етикетці можна помітити далеко не завжди. Часто підставою для подібних заяв на етикетці і в документації є лише документація на використаний пакет присадок. Про місце виробництва, використані компоненти і проведення власних лабораторних досліджень (контроль якості готового продукту) зазвичай не повідомляється ні на етикетці, ні навіть на офіційних сайтах подібних брендів.

Як перевірити наявність специфікацій і допусків?

Усі схвалення перевірити вам не вдасться, оскільки автовиробники зазвичай не публікують такої інформації. Тим не менш, інформація про допуски і списки схвалених олив зазвичай є в авторизованих сервісних центрах.

Однозначно ви зможете переконатися в наявності тільки схвалень MB, а також специфікації API. Посилання на оновлювані списки схвалених олив — у спеціальній темі на нашому форумі.

Чи можна використовувати OEM оливи?

Потрібно розуміти, що OEM оливи — це спосіб виробництва, не більше того, а тому якість у різних олив цього типу може бути діаметрально різною. По суті, всі оригінальні оливи, що продаються офіційними представниками і сервісними центрами провідних автовиробників, — це ті самі OEM оливи, але випущені на серйозних заводах і що пройшли кількарівневий контроль якості (спочатку в місці виробництва, потім у лабораторії автовиробника).

Тому, перед тим, як приймати рішення про використання OEM олив, потрібно дуже уважно вивчити всю інформацію, яка є про конкретну торгову марку — як давно існує бренд, де конкретно робляться оливи, де вони продаються, чи мають оливи цього бренду схвалення автовиробників і специфікації (чи підтверджується інформація на етикетці) тощо.

Оливи брендів, що продаються тільки в СНД, при цьому не мають власних допусків і специфікацій (якщо написи на етикетці не підтверджуються офіційними джерелами, див. вище), а також не повідомляють рівним рахунком жодної конкретної інформації про місце виробництва і якість своєї продукції — купувати однозначно не варто, попри «солодкі» рекламні гасла про «європейську якість» і «сприятливий вплив» на роботу двигуна. Це — шахрайство і обман споживача в чистому вигляді, навіть якщо вам пощастить і в першій купленій каністрі виявиться більш-менш якісна олива (що дуже малоймовірно), уже через кілька місяців імовірність купівлі такої самої якості оливи вкрай низька.