Кому сьогодні належать марки олив?

«Беріть Castrol, британська олива, перевірена роками», — радить продавець, і багато хто так і купує: за маркою, як за прізвищем, яке щось гарантує. Прийнято вважати, що марка на каністрі не змінюється: Castrol належить BP, Shell англо-голландська, Valvoline американська, а Liqui Moly лишається невеликою німецькою фірмою зі своїм характером.

Насправді господарі змінилися в багатьох марок, а деякі змінили й саме ім’я. Одні розчинилися в чужих концернах, інші, навпаки, вперто тримаються самі по собі. Спробуємо розібратися, хто кому сьогодні належить і, головне, чи має це хоч якесь значення для вашого двигуна.

Великі нафтові марки

Castrol. З 2000 року, коли BP купила компанію Burmah Castrol, марка належить британській BP (про те, як в одній родині з нею опинилася й Aral, уже йшлося у статті Aral і Castrol — близнюки-брати?). На початку 2025 року BP оголосила стратегічний перегляд Castrol (простою мовою, стала думати, що з нею робити), а в грудні того ж року домовилася продати 65% акцій Castrol американському інфраструктурному інвестору Stonepeak. Ще 35% лишаються в BP. Угоду підписано, але ще не закрито: її мають завершити після дозволів регуляторів. Для водія ж на полиці магазину при цьому нічого не змінюється: ті самі назви олив і ті самі допуски.

Aral. Німецька Aral належить BP з 2002 року, і про продаж самої марки Aral не оголошували. Оливи Aral досі робили в мастильному бізнесі BP і Castrol, а хто робитиме їх після угоди, поки не повідомляли. Тож якщо угоду закриють, як задумано, «близнюки-брати» Aral і Castrol, найімовірніше, житимуть уже в різних родинах: один — у BP, другий здебільшого в інвестора.

Shell. Довгий час Shell була англо-голландською в прямому сенсі слова (про це читайте в історії Shell). У січні 2022 року компанія спростила свою структуру: прибрала з назви слова «Royal Dutch», стала просто Shell plc і перенесла податкову резиденцію до Великої Британії, де вона й зареєстрована. Легкова лінійка олив, як і раніше, називається Shell Helix.

Mobil і Esso. Обидві марки, як і раніше, належать американській ExxonMobil. Але в Європі мастильний бізнес Esso і Mobil об’єднали в один, і на нашому ринку ми бачимо здебільшого Mobil.

Eni (раніше Agip). Італійська Eni вже багато років продає свої моторні оливи під власним ім’ям (лінійка i-Sint), а не під знайомою багатьом маркою Agip. Тож якщо шукаєте «ту саму Agip», шукайте на каністрі слово Eni.

Незалежні, за їхніми ж словами

Не всі марки живуть під дахом нафтових гігантів. Принаймні кілька знайомих і нашим автолюбителям марок самі себе називають незалежними або сімейними.

Motul. Французька компанія, як і раніше, приватна і сімейна: жодному нафтовому концерну вона не належить.

Addinol. Німецький виробник із Лойни, коріння якого сягає заводу 1936 року, а власне виробництво має з 2007 року. Сам себе він називає одним із небагатьох середніх виробників мастил у Німеччині, незалежних від великих груп.

77 Lubricants. Голландська марка з Дордрехта, створена 2008 року; про її зв’язок із тамтешнім оливозмішувальним заводом уже йшлося у статті 77 Lubricants, Gulf — OEM оливи з Голландії. Сьогодні бренд називає себе одним із найбільших незалежних брендів мастил у Європі, із заводом потужністю близько 130 тис. тонн на рік. Кому належить сам бренд, на своєму сайті він не повідомляє.

Yacco у цей перелік не потрапила. Французька марка, заснована 1919 року, і досі продає оливи для автомобілів, мотоциклів і перегонів, але хто за нею стоїть сьогодні, сама не уточнює: називає себе просто французькою компанією. Тож гадати не будемо.

Нові господарі і нові назви

1. Liqui Moly у групі Würth. Концерн Würth близько двадцяти років був тихим партнером компанії, а потім викупив частку її мажоритарного власника й керуючого директора Ернста Проста. З 1 січня 2018 року Liqui Moly є компанією групи Würth. Марка, штаб-квартира в Ульмі і виробництво в Німеччині лишилися на місці.

2. Valvoline тепер в Aramco. 1 березня 2023 року американська Valvoline Inc. продала свій світовий бізнес фасованих олив саудівській Aramco. Оливи Valvoline, які продаються в Європі і в нас, тепер випускає компанія Valvoline Global Operations, що входить до Aramco, а за Valvoline Inc. лишилася тільки мережа сервісів швидкої заміни оливи в США і Канаді. Одна назва — два зовсім різні власники.

3. Comma стала бразильською. Британську Comma продала ExxonMobil: покупцем стала бразильська група Cosan, угоду закрили 1 липня 2012 року. Сьогодні Comma входить до мастильного підрозділу Cosan, який називається Moove.

4. Gulf: одне ім’я, різні господарі. У більшості країн, зокрема в більшій частині Європи, марка Gulf належить компанії Gulf Oil International, яка повністю входить до індійської за походженням групи Hinduja. У США (і ще в кількох країнах) марку Gulf використовують інші компанії, окремо.

5. Lotos став ORLEN OIL. Польська Orlen 1 серпня 2022 року завершила злиття з Grupa Lotos, у липні 2023-го Lotos Oil влилася в Orlen Oil, а з січня 2024 року колишні оливи Lotos і Platinum Orlen Oil продаються під однією маркою ORLEN OIL. Назва Lotos з каністр поступово зникає.

6. Total став TotalEnergies. 28 травня 2021 року збори акціонерів перейменували Total на TotalEnergies. Оливи відтоді називаються TotalEnergies Quartz, а марка Elf із лінійкою Evolution живе поруч, у тій самій групі.

Що це означає для покупця?

Чи означає все це, що Castrol тепер стане гіршою, а Valvoline — «не тією»? Ні. Річ у тім, що марка на каністрі й до всіх цих угод далеко не завжди означала, де і ким олива зроблена. Великі марки роблять оливу на різних заводах у різних країнах, а невеликі часто розливають у свої каністри продукт чужого оливозмішувального заводу (детальніше читайте у статті що таке OEM оливи). Приблизно як кав’ярня, яку продали разом із вивіскою: вивіска та сама, а хто тепер на кухні — з вулиці не видно.

Тож покупцеві варто запам’ятати кілька простих правил.

1. Власник марки — ще не допуск. Допуск автовиробника отримує не концерн і не фонд, а конкретна олива конкретної марки (див. що таке допуски олив). Тож перевіряйте допуск на кожній каністрі, а не довіряйте назві, хоч би кому вона належала.

2. «Британська», «німецька», «французька» — це реклама, а не характеристика. Мажоритарним власником «британської» Castrol після закриття угоди стане американський інвестор, а «американські» оливи Valvoline випускає компанія саудівської Aramco. Вашому двигуну, повірте, байдуже, в якій країні сидять акціонери.

3. Стара назва на полиці — ще не підробка. Каністра Lotos поруч із ORLEN OIL цілком може бути залишком старої партії. Але якщо ви не знаєте, як тепер має виглядати справжня каністра вашої оливи, купуйте у першоджерел: в офіційного представника або в перевіреного постачальника (як саме, читайте у статті як не купити підроблену оливу).

Ще раз повторюся: оливу вибирають не за прапором і не за прізвищем власника. Господар марки може змінитися хоч завтра, і ваш двигун цього не помітить. Помітить він інше: чи відповідає олива в каністрі допуску, який вимагає виробник вашого автомобіля. Саме це й перевіряйте.