Аерографія, як спосіб самовираження

Величезний мегаполіс усіх зрівнює і пригнічує своїми масштабами й масою. Виїжджаючи вранці на вулиці Москви, та й будь-якого іншого великого міста, ми потрапляємо в потік машин, що мчить на всіх швидкостях, майже нічим не відрізняючись одна від одної. Деперсоналізація — біч сучасного міста. Чи є вихід?

Якщо ви людина, яка справді готова протиставити себе тиску великого міста, що всіх усереднює, то один зі способів ефектно показати своє Я оточуючим — аерографія. Під аерографією сьогодні розуміють нанесення на поверхню автомобіля якогось зображення за допомогою спеціально призначеного для цього повітряного пензля, що розпилює фарби на основі стисненого повітря, — аерографа. Всього кількох майстерно проведених маніпуляцій, і блискуче на сонці полірування кузова вашого автомобіля доповнюється ще й яскравим малюнком, який стає вашою візитівкою, завдяки якій вас і ваш автомобіль миттєво впізнають у нескінченних міських «кам’яних джунглях».

Важко уявити, але аерограф був придуманий в Америці понад 140 років тому. Причому американський аналог нашого Кулібіна примудрився змайструвати його буквально з голки від машинки «Зінгер», паяльних трубок і викрутки. За своїм принципом дії аерограф нагадує пульверизатор, також працюючи на принципі використання стисненого повітря, яке при вдуванні засмоктує фарбу, а потім розпилює її. Однак сучасні аерографи — це набагато прогресивніші, ніж пульверизатори, технічні пристосування. Адже за їхньою допомогою можна не лише розбризкувати фарбу, а й контролювати її витрату, даючи можливість справжнім майстрам не лише створювати якийсь загальний фон, а й проводити найтонші лінії, що дозволяють виводити на металі зображення дивовижної чіткості, схожі на фотографію, зроблену за допомогою дзеркального фотоапарата.

Першими подібні зображення отримали гоночні автомобілі. У 60-ті роки, під час розквіту неформальних рухів у США, кожен, хто поважав себе «хіпар», неодмінно прикрашав кузов свого автомобіля якимись миролюбними біблійними сюжетами. У Росію аерографія дісталася разом із початком економічних реформ. Одного прекрасного дня на вулицях Москви й Санкт-Петербурга раптом почали з’являтися автомобілі, на «тілі» яких були намальовані різні зловісні фігури: орли, смолоскипи, коні, реклама спонсорів тощо. Спочатку малюнки наносили майстри пензлем, а потім прийшла епоха розпилювачів, яка триває й донині.

Для того щоб за допомогою аерографії нанести на своє авто яскравий і запам’ятовуваний малюнок, потрібні всього три речі: власне бажання, наявність художника і, звісно ж, гроші. Тему, стиль і розташування майбутнього малюнка можна визначити за допомогою художника. Він же розробить і ескіз майбутнього малюнка, а потім, використовуючи відомий графічний редактор Adobe Photoshop або щось на кшталт цього, нанесе малюнок на фотозображення вашого «коня», яке ви йому надасте.

Після затвердження ескізу настане час справжніх майстрів своєї справи — автохудожників. Вони підготують до нанесення малюнка кузовні панелі, матуючи за допомогою спеціальної абразивної пасти верхній шар лаку, щоб фарба згодом легко лягла на нього. У разі наявності на кузові будь-яких подряпин, вм’ятин чи сколів доведеться зробити як мінімум легкий кузовний ремонт автомобіля. Так чи інакше, але такі дефекти треба усунути ще до створення майбутнього шедевра.

Після того як кузов буде готовий до роботи, спеціальними автомобільними фарбами починають наносити малюнки. Одні з них створюються за допомогою трафаретів, а інші — прямо «від руки». Коли робота автохудожників добіжить кінця, поверхня кузова лакується і полірується. Все готово? Тоді сідаємо і їдемо!