Колективний сюрприз

Що нам коштує дім побудувати? Цим питанням ми задалися, коли вирішили піднести татові подарунок на ювілей. Він давно мріяв про приватний будинок за містом. А тут, нарешті, вдалося накопичити велику суму й зробити такий довгоочікуваний подарунок. Хотілося зробити все саме так, як він мріяв, тому будівництво повністю лягло на наші плечі. Щоб усе встигнути й зробити задумане максимально реальним, ми вирішили не витрачатися на дрібниці, але вкладати кошти з розумом — підтягнули всіх своїх знайомих і друзів, зв’язки, можливості.

Наш сусід — спеціаліст з евакуації автомобілів і перевезення вантажів різного розміру та ваги, взявся нам допомогти. Ось вам і перша суттєва економія — кошти на евакуацію, перевезення будматеріалів нам витрачати вже не треба! Гідроманіпулятор, на якому він працював уже багато років, дозволив перевезти й великі будматеріали — дошки, цемент, штукатурку, ламінат тощо. Завдяки його гідроманіпулятору, ми змогли швидко й надійно доставити все необхідне з будмагазину, не витрачаючи дорогоцінного часу й сил.

Наступним кроком став будівельний процес. Особливих проблем це не завдало, адже більше половини наших родичів мають спеціалізовану будівельну освіту, а отже, можуть допомогти. Створивши невелику бригаду, ми взялися до справи. Хтось скаже, що можна було найняти робітників, але нам захотілося зробити це самим, своїми руками. Праця все-таки облагороджує, та ще й у такій веселій компанії. Вечорами, після важкого робочого дня, сиділи біля багаття, співали пісень, варили юшку і розповідали різні байки. Що ще потрібно для щастя?! Найголовніше, дивовижно, як нам вдалося все зберегти в таємниці від тата, як він тільки не здогадався, де ми всі пропадаємо?

Останнім етапом стало декорування — теж проблемою зовсім не стало. Умільці в нашому роду не обмежувалися лише будівельними талантами — за невеликий проміжок часу моя сестричка, художниця-декоратор, змогла створити чудову обстановку розумними коштами. Дуже добре знаючи татові уподобання, вона взяла за основу англійський класичний стиль, створивши незвичайну атмосферу шляхетності й вишуканості — особистий кабінет із величезними книжковими стелажами (тато дуже любить читати), шкіряні крісла й сімейні фото на стінах. У всьому мінімум пафосності й максимум смаку та стилю! Коли тато побачив цей наш колективний подарунок, він просто прослізився... Це було те, про що він мріяв, напевно, все своє життя...

Яна