Олива для двотактного мотора: JASO FB, FC, FD та ISO EGD

Бензопила, тример, мотокоса, старий скутер, човновий мотор на дачі — двотактник є майже в кожному господарстві. А на полиці поруч стоять пляшки з написом «2T», і на кожній свій набір: JASO FD, ISO-L-EGD, API TC, а на деяких ще й TC-W3. Продавець махає рукою: «Двотактна є двотактна, головне — розвести 1:50». Знайомо? Насправді за кожною з цих позначок стоїть окремий документ, і не всі вони про ваш мотор.

Про двотактні мотори вже коротко йшлося у статті про мотоциклетні оливи JASO: класи FB, FC і FD там названо одним абзацом. Тут розберемо їх докладно, разом з ISO, API TC і човновим TC-W3.

Чому двотактна олива — особлива

У звичайному двотактнику (тому, де суміш проходить через картер) окремого піддону з оливою немає. Олива приходить разом із паливом, змащує підшипники колінвала, поршень і циліндр, а потім згоряє і виходить у вихлоп. Олива чотиритактного мотора працює, як вода в системі опалення: по колу, місяцями. Двотактна — як сам бензин: один раз і назавжди.

Звідси й вимоги. Олива має добре змастити за один прохід, а потім згоріти якомога чистіше: без густого диму, без нагару на поршневих кільцях («залягання» кілець у канавках — одна з типових бід двотактника) і без відкладень, які поступово забивають випускне вікно і глушник. Тобто двотактну оливу оцінюють не лише за тим, як вона змащує, а й за тим, як вона згоряє.

JASO M345: що означають FB, FC і FD

JASO M345 — японський стандарт на оливи для двотактних бензинових моторів, його розробило Товариство автомобільних інженерів Японії (JSAE). Оливу випробовують за чотирма показниками: змащувальною здатністю, мийними властивостями, димом і забиванням випускної системи. Класів три: FB, FC і FD, від нижчого до вищого. Колишнього класу FA у чинних редакціях немає.

Мінімуми за редакціями JASO M345 2018 і 2024 років:

Індекси рахують відносно еталонної оливи. Дим тут указано за методикою 2018 року; у редакції стандарту 2024 року з’явилася нова методика, і мінімуми за нею — 40 для FB і 80 для FC і FD. Утім, JALOS досі приймає подання і за старою настановою, з іншими моторами й іншими мінімумами (там FB і FC випробовують годину і без оцінки спідниці), тож у переліку стоять оливи, подані за обома редакціями. Для всіх трьох класів однакові ще дві межі: в’язкість при 100 °C не менше 6,5 мм²/с і температура спалаху не нижче 70 °C. Що означають ці цифри в паспорті, розказано у статті про паспорт оливи.

А тепер найцікавіше. Мінімум за змащуванням для всіх трьох класів однаковий: у нових редакціях це індекс 103 (і 98 за початковим крутним моментом), а в старій настанові — 95, теж один на всіх. Тобто за мінімальними вимогами FB змащує не гірше за FD — різниця в димі, нагарі й чистоті мотора. FD — найвищий клас (JASO прямо називає її поліпшеною FC), тож у мотор, якому досить FB, вона за класом годиться. Навпаки — ні: якщо в інструкції написано FD, оливу FB туди не лийте.

Показово, що в нових редакціях змащування й чистоту перевіряють на моторі повітродувки, а не мотоцикла, як раніше, а дим і забивання вихлопу — як і доти, на моторі генератора, тільки іншої моделі. Причина проста: попередній випробувальний мотор зняли з виробництва, а попит, як пише сама комісія JASO, тримається насамперед на малих і легких моторах для техніки.

Рамка JASO: подано, а не схвалено

JASO оливу не схвалює. Постачальник сам замовляє випробування, подає документи, а комісія JASO (документи від її імені приймає Японське товариство мастильних олив, JALOS) перевіряє, чи все заповнено і чи цифри відповідають класу, і вносить оливу до переліку. Якість і клас гарантує постачальник під власну відповідальність — так прямо записано в настановах JASO із застосування стандарту, і саме це він має написати на етикетці. А рекламувати оливу як «схвалену JASO» ті ж настанови забороняють. Комісія лише може вибірково брати оливи з ринку і звіряти їх із поданими документами.

Зате перевірити код може кожен. На каністрі з рамкою JASO поруч із класом стоїть код оливи з дев’яти знаків: три цифри — телефонний код країни постачальника або виробника оливи (081 — Японія), три латинські літери — код постачальника і три цифри — його власний номер. Перелік поданих олив комісія JASO викладає на сторінці двотактних олив JASO (сам перелік — окремий PDF): там близько шестисот олив, і понад половина з них — FC. Звіряйте спершу код, потім клас: назва в англійському переліку може трохи відрізнятися від написаної на каністрі. Немає коду в переліку або клас інший — обережніше з такою пляшкою (як іще відрізнити справжню вимогу від заяви виробника, розказано у статті як перевірити допуск оливи).

ISO-L-EGB, EGC, EGD: схоже, але не те саме

Міжнародний стандарт ISO 13738 (чинна редакція 2011 року) описує оливи для двотактних бензинових моторів із продувкою через картер — мотоциклів, снігоходів, бензопил — і класи EGB, EGC та EGD, закладені в класифікації ISO 6743-15. «L» у написі ISO-L-EGD — просто позначка класу «мастильні матеріали».

Класи ISO побудовано на японських, але з доповненням: ISO додала оцінку чистоти спідниці поршня, якої старі FB і FC не мали, а для двох вищих класів — ще й довше, тригодинне випробування мийних властивостей. Згодом японський стандарт підтягнувся: спершу 2002 року для FD, а в редакціях 2018 і 2024 років усі три класи оцінюють після 180 хвилин роботи, спідницю теж. Але й випробувальний мотор у JASO тепер інший, і мінімальні індекси інші, а ISO 13738 з 2011 року не змінювали. Тож пари FB-EGB, FC-EGC і FD-EGD близькі за призначенням, але знак рівності між ними — лише звичне спрощення.

Для покупця важать ще дві речі. По-перше, ISO оливи не сертифікує і реєстру не веде, тож ISO-L-EGD на каністрі — слово виробника оливи, перевірити яке в ISO нема де. По-друге, на каністрах пари бувають нетипові: у нашому каталозі трапляються FC поруч з EGD і FB поруч з EGC. Тож шукайте ту позначку, яку назвав виробник мотора: написано FD — шукайте FD, написано EGD — шукайте EGD.

API TC і TC-W3: зовсім інші дороги

API TC — старий американський клас, і він стоїть майже на кожній двотактній оливі нашого каталогу (на 26 з 29). Специфікацію ASTM D4859, яка описувала оливи цього класу (для двотактників, «як правило, не підвісних човнових», схильних до залягання кілець і задирів поршня), ASTM відкликала 2022 року без заміни. Сам по собі TC на пляшці говорить мало; дивіться на клас JASO чи ISO поруч.

TC-W3 — зовсім інша історія: це програма випробувань і сертифікації американської асоціації виробників човнів і човнового обладнання (NMMA) для двотактних човнових моторів водяного охолодження. Олива отримує ліцензію і реєстраційний номер «RL», а перелік зареєстрованих олив TC-W3 NMMA публікує на своєму сайті. «W» — від water-cooled, тобто водяне охолодження. Якщо виробник підвісного мотора вимагає TC-W3 — шукайте TC-W3 з номером RL. А для бензопили чи скутера з повітряним охолодженням TC-W3 нічого не гарантує: класу JASO чи ISO, який вимагає інструкція, він не замінює.

Суміш чи окремий бачок?

Двотактну оливу або розводять із бензином у каністрі (премікс), або заливають в окремий бачок, звідки її подає насос (так зроблено в багатьох скутерах і мотоциклах). У паспортах багатьох двотактних олив пишуть, що вони вже «попередньо розріджені» і тому годяться і для суміші, і для роздільного змащення. І там же — що дозувати оливу треба за рекомендацією виробника мотора. Але є й оливи тільки для суміші: для мотора з окремим бачком у паспорті має бути прямо сказано про роздільне змащення.

Пропорція — така сама вимога виробника, як клас оливи. Husqvarna, наприклад, для своїх бензопил пише 50:1, тобто 2% оливи (100 мл на 5 л бензину), а по подробиці для конкретної моделі відсилає до інструкції і радить готувати суміші приблизно на місяць, не більше. Автомобільна моторна олива класу JASO FB, FC чи FD не має, тож вимоги інструкції двотактника вона не виконує, навіть якщо «лишилася після заміни».

Синтетика чи мінералка?

Клас JASO чи ISO задають випробування, а не напис «синтетика». У нашому каталозі оливи FB, де основу вказано, мінеральні, а оливи FD трапляються і синтетичні, і напівсинтетичні. Олива FD на напівсинтетичній основі — це все одно FD, а «синтетика» без класу — просто напис. Синтетика краща за мінералку за своїми робочими характеристиками, але чи відчує це мотор вашого тримера, якому інструкція приписує FB? Детальніше — у статті що краще: синтетика чи мінералка.

Що це означає для власника двотактника?

1. Інструкція. Знайдіть клас (JASO FB, FC, FD або ISO-L-EGB, EGC, EGD), пропорцію і спосіб змащення: суміш чи окремий бачок. Для підвісного човнового мотора там зазвичай стоїть TC-W3.

2. Каністра. Потрібний клас, а поруч — код JASO з дев’яти знаків. Код легко звірити з переліком JASO; для TC-W3 — номер RL у переліку NMMA.

3. Пропорція. Відміряйте, а не лийте «на око», і не готуйте суміш на цілий сезон.

Ще раз повторюся: яку оливу лити, вирішує виробник мотора, і для бензопили це правило діє так само, як для автомобіля (як з’ясувати рекомендації виробника, розказано окремо). А «двотактна є двотактна» — це не клас оливи, а приказка продавця.