І знову про в’язкість оливи

Про завищену та занижену в’язкість оливи

У цьому розділі: 7 статей
  1. Що таке в’язкість оливи? Навіщо вона потрібна
  2. Як розшифрувати індекс в’язкості?
  3. Яка в’язкість краща для двигуна?
  4. Популярні помилки щодо в’язкості
  5. Таблиця значень в’язкості
  6. Що таке в’язкість оливи? Міфи і правда
  7. І знову про в’язкість оливи

На форумі сайту дуже часто ставлять, по суті, одне й те саме питання: яку в’язкість автомобільної оливи краще обрати для різних двигунів і чому офіційні сервіси іноді заливають не те, що написано в інструкції з експлуатації. Враховуючи частоту подібних запитань, мені здалося, що потрібно знову повернутися до теми в’язкості автомобільних олив.

Тільки цього разу підемо від протилежного і поставимо запитання по-іншому: що гірше для двигуна — завищена чи занижена в’язкість моторної оливи? І що відбувається в двигуні, коли в’язкість не відповідає вимогам виробника автомобіля?

Про в’язкість часто сперечаються так, ніби мотор цілий день працює в одному режимі. Насправді за добу олива проходить шлях від морозної стоянки до гарячої траси, і в кожному режимі «погано» означає щось своє. Тому пройдімося по них по черзі.

Від морозного ранку до літньої траси

Холодний пуск за −20 °C. Тут усе вирішує цифра перед W. Холодна олива в сотні разів густіша, ніж у прогрітому моторі, і стартер має провернути колінвал, а насос протиснути її по каналах до найвіддаленіших вузлів. За −20 °C із цим упораються оливи 0W, 5W і 10W, а 15W уже на межі. Друге число на цьому етапі ролі не грає. Як читати обидві цифри, розказано у статті про індекс в’язкості.

Прогрів. Охолоджувальна рідина нагрівається швидше за оливу: стрілка температури вже на середині шкали, а олива в піддоні ще помітно холодніша і густіша за робочу. Тому перші кілометри краще їхати спокійно, без високих обертів (докладніше про прогрів).

Місто. Короткі поїздки і пробки — найпідступніший режим. Олива часто не встигає прогрітися як слід, у ній збирається конденсат, а в бензинових моторах із безпосереднім уприскуванням ще й паливо, яке її розріджує. Тобто в реальній експлуатації олива нерідко стає рідшою, ніж написано на каністрі. Це ще один аргумент не опускатися нижче вимог автовиробника: розрідження конструктор уже врахував, а власний «запас униз» місто з’їсть саме.

Траса під навантаженням і спекотний день. Довга дорога на швидкості з повним завантаженням, затяжний підйом із причепом чи пробка за +35 °C з увімкненим кондиціонером — і олива нагрівається найсильніше. У вкладишах, біля поршневих кілець і в підшипнику турбіни вона значно гарячіша, ніж у піддоні. Тут працює вже не цифра перед W, а друге число і показник, який на етикетці великими літерами зазвичай не пишуть.

HTHS: в’язкість там, де найважче

HTHS (high temperature, high shear) — це в’язкість оливи за 150 °C і дуже великої швидкості зсуву, тобто в умовах, близьких до навантаженого вкладиша. Дві оливи 5W-30 з однаковими цифрами на каністрі можуть мати різне HTHS, і саме тут вони розходяться. Класичні оливи ACEA A3/B4, C3 і C4 мають HTHS не нижче 3,5 мПа·с. Енергозберігаючі A5/B5 — від 2,9 до 3,5 мПа·с, C2 — не нижче 2,9, C5 і C6 — від 2,6 до 2,9, а C7 ще менше.

Нижче HTHS — менше тертя і трохи менша витрата палива, але й тонша плівка. Тому такі оливи роблять лише для моторів, у яких конструктор під цю тоншу плівку підібрав вкладиші, зазори, обробку поверхонь і насос, а автовиробник перевірив усе це випробуваннями. У двигуні, розрахованому на 3,5 мПа·с, олива з HTHS 2,6 на холодному пуску нічим себе не видасть, а от на гарячій трасі запасу міцності плівки вже не буде. Чому важить саме поведінка в’язкості в гарячому моторі, а не одна цифра на етикетці, пояснено у статті про в’язкість оливи за робочих температур.

Чому сервіс радить не те, що в інструкції

Буває, що офіційний дилер заливає не ту в’язкість, яка написана у вашій інструкції, і причини не завжди погані:

  • клімат і регіональна інструкція: для ринків із різним кліматом автовиробник може давати різні рекомендації, і інструкція, видана для іншої країни, не обов’язково збігається з тією, за якою працює місцевий дилер;
  • пізніші сервісні бюлетені: автовиробник має право переглянути вимоги вже після виходу моделі, дозволити новий допуск чи замінити застарілий клас;
  • режим обслуговування: для того самого мотора з фіксованим інтервалом заміни виробник може допускати інший допуск, ніж для подовженого інтервалу Longlife;
  • просто те, що є на складі: буває й так, бочка однієї оливи, якою обслуговують усе підряд.

Перші три причини цілком законні, і сервіс зможе показати документ. Четверта — ні. Тож просіть не слів, а номер бюлетеня чи сторінку сервісної документації. Показали — добре; відповіли «ми завжди так робимо» — робіть висновки самі.

Як дізнатися справжню вимогу свого мотора

Почніть з інструкції з експлуатації або сервісної книжки. У європейських автовиробників головне там — допуск. Наприклад, VW 504 00/507 00 — це, як правило, 5W-30 з HTHS не нижче 3,5 мПа·с, а MB 229.5 — повнозольна олива з такою самою межею. Якщо допуск указано, вибирайте в’язкість серед олив, на етикетці яких він стоїть. В інших інструкціях є таблиця в’язкостей за температурою повітря: смужки показують, у якому діапазоні температур можна застосовувати 5W-30, 10W-40 тощо. Потрібна та, смужка якої накриває і ваші зимові морози, і літню спеку. Граничні значення самих класів SAE зведено в таблицю значень в’язкості.

Якщо коротко, в’язкість не можна вибирати під один режим. Мотор живе і в мороз, і в пробці, і на трасі, і автовиробник підбирав оливу, яка витримує їх усі в цьому конкретному двигуні. Рідша олива підводить там, де навантаження найбільше, густіша — там, де мотор найвразливіший, на морозі й під час прогріву. Жодна з них не є «запасом міцності»: запас уже закладено у вимогу, яку написав автовиробник.

Читати весь розділ «Усе про в’язкість за SAE»