І знову про в’язкість оливи
Про завищену та занижену в’язкість оливи
У цьому розділі: 7 статей
На форумі сайту дуже часто ставлять, по суті, одне й те саме питання: яку в’язкість автомобільної оливи краще обрати для різних двигунів і чому офіційні сервіси іноді заливають не те, що написано в інструкції з експлуатації. Враховуючи частоту подібних запитань, мені здалося, що потрібно знову повернутися до теми в’язкості автомобільних олив.
Тільки цього разу підемо від протилежного і поставимо запитання по-іншому: що гірше для двигуна — завищена чи занижена в’язкість моторної оливи? І що відбувається в двигуні, коли в’язкість не відповідає вимогам виробника автомобіля?
Про в’язкість часто сперечаються так, ніби мотор цілий день працює в одному режимі. Насправді за добу олива проходить шлях від морозної стоянки до гарячої траси, і в кожному режимі «погано» означає щось своє. Тому пройдімося по них по черзі.
Від морозного ранку до літньої траси
Холодний пуск за −20 °C. Тут усе вирішує цифра перед W. Холодна олива в сотні разів густіша, ніж у прогрітому моторі, і стартер має провернути колінвал, а насос протиснути її по каналах до найвіддаленіших вузлів. За −20 °C із цим упораються оливи 0W, 5W і 10W, а 15W уже на межі. Друге число на цьому етапі ролі не грає. Як читати обидві цифри, розказано у статті про індекс в’язкості.
Прогрів. Охолоджувальна рідина нагрівається швидше за оливу: стрілка температури вже на середині шкали, а олива в піддоні ще помітно холодніша і густіша за робочу. Тому перші кілометри краще їхати спокійно, без високих обертів (докладніше про прогрів).
Місто. Короткі поїздки і пробки — найпідступніший режим. Олива часто не встигає прогрітися як слід, у ній збирається конденсат, а в бензинових моторах із безпосереднім уприскуванням ще й паливо, яке її розріджує. Тобто в реальній експлуатації олива нерідко стає рідшою, ніж написано на каністрі. Це ще один аргумент не опускатися нижче вимог автовиробника: розрідження конструктор уже врахував, а власний «запас униз» місто з’їсть саме.
Траса під навантаженням і спекотний день. Довга дорога на швидкості з повним завантаженням, затяжний підйом із причепом чи пробка за +35 °C з увімкненим кондиціонером — і олива нагрівається найсильніше. У вкладишах, біля поршневих кілець і в підшипнику турбіни вона значно гарячіша, ніж у піддоні. Тут працює вже не цифра перед W, а друге число і показник, який на етикетці великими літерами зазвичай не пишуть.
HTHS: в’язкість там, де найважче
HTHS (high temperature, high shear) — це в’язкість оливи за 150 °C і дуже великої швидкості зсуву, тобто в умовах, близьких до навантаженого вкладиша. Дві оливи 5W-30 з однаковими цифрами на каністрі можуть мати різне HTHS, і саме тут вони розходяться. Класичні оливи ACEA A3/B4, C3 і C4 мають HTHS не нижче 3,5 мПа·с. Енергозберігаючі A5/B5 — від 2,9 до 3,5 мПа·с, C2 — не нижче 2,9, C5 і C6 — від 2,6 до 2,9, а C7 ще менше.
Нижче HTHS — менше тертя і трохи менша витрата палива, але й тонша плівка. Тому такі оливи роблять лише для моторів, у яких конструктор під цю тоншу плівку підібрав вкладиші, зазори, обробку поверхонь і насос, а автовиробник перевірив усе це випробуваннями. У двигуні, розрахованому на 3,5 мПа·с, олива з HTHS 2,6 на холодному пуску нічим себе не видасть, а от на гарячій трасі запасу міцності плівки вже не буде. Чому важить саме поведінка в’язкості в гарячому моторі, а не одна цифра на етикетці, пояснено у статті про в’язкість оливи за робочих температур.
Чому сервіс радить не те, що в інструкції
Буває, що офіційний дилер заливає не ту в’язкість, яка написана у вашій інструкції, і причини не завжди погані:
- клімат і регіональна інструкція: для ринків із різним кліматом автовиробник може давати різні рекомендації, і інструкція, видана для іншої країни, не обов’язково збігається з тією, за якою працює місцевий дилер;
- пізніші сервісні бюлетені: автовиробник має право переглянути вимоги вже після виходу моделі, дозволити новий допуск чи замінити застарілий клас;
- режим обслуговування: для того самого мотора з фіксованим інтервалом заміни виробник може допускати інший допуск, ніж для подовженого інтервалу Longlife;
- просто те, що є на складі: буває й так, бочка однієї оливи, якою обслуговують усе підряд.
Перші три причини цілком законні, і сервіс зможе показати документ. Четверта — ні. Тож просіть не слів, а номер бюлетеня чи сторінку сервісної документації. Показали — добре; відповіли «ми завжди так робимо» — робіть висновки самі.
Як дізнатися справжню вимогу свого мотора
Почніть з інструкції з експлуатації або сервісної книжки. У європейських автовиробників головне там — допуск. Наприклад, VW 504 00/507 00 — це, як правило, 5W-30 з HTHS не нижче 3,5 мПа·с, а MB 229.5 — повнозольна олива з такою самою межею. Якщо допуск указано, вибирайте в’язкість серед олив, на етикетці яких він стоїть. В інших інструкціях є таблиця в’язкостей за температурою повітря: смужки показують, у якому діапазоні температур можна застосовувати 5W-30, 10W-40 тощо. Потрібна та, смужка якої накриває і ваші зимові морози, і літню спеку. Граничні значення самих класів SAE зведено в таблицю значень в’язкості.
Якщо коротко, в’язкість не можна вибирати під один режим. Мотор живе і в мороз, і в пробці, і на трасі, і автовиробник підбирав оливу, яка витримує їх усі в цьому конкретному двигуні. Рідша олива підводить там, де навантаження найбільше, густіша — там, де мотор найвразливіший, на морозі й під час прогріву. Жодна з них не є «запасом міцності»: запас уже закладено у вимогу, яку написав автовиробник.