Антифриз сьогодні: G12evo, G13 і чому колір нічого не каже

Прийнято вважати, що антифризи бувають «старі» й «нові»: зелений або синій — це щось на кшталт тосолу, червоний — «сучасний», і якщо в бачку червоне, то й доливати треба червоне. Продавці на ринку охоче підтримують цю теорію, а на полицях тим часом з’явилися ще й фіолетові, жовті та рожеві каністри. Насправді колір про склад рідини не каже майже нічого. Барвник додають насамперед для того, щоб рівень було видно в розширювальному бачку, а те, що захищає ваш мотор, написано не кольором, а на етикетці — у вигляді допуску автовиробника.

Навіщо двигуну антифриз і чому замість нього не можна заливати воду, вже йшлося у статті що таке антифриз. Тут — про те, якими стали самі рідини і як у них не заплутатися.

Гліколь, гліцерин і вода

Основа будь-якого антифризу не змінилася: суміш гліколю з водою. Саме в правильній пропорції ця суміш і не замерзає на морозі, і закипає пізніше за воду, тому концентрат завжди розводять (і тільки дистильованою водою). Як правило, це етиленгліколь, рідше — пропіленгліколь.

Нове тут — гліцерин. Сучасний антифриз може бути зроблений не лише на гліколі, а й на суміші етиленгліколю з гліцерином. Американське товариство з випробувань і матеріалів (ASTM) у своєму стандарті D3306 на охолоджувальні рідини для легкових автомобілів розрізняло концентрати й готові 50-відсоткові розчини на етилен- і пропіленгліколі, а згодом додало ще два типи — концентрат і готову рідину на етиленгліколі з гліцерином.

Приклад — G13 від Volkswagen: частину гліколю в ньому замінює гліцерин, а виробництво такої рідини дає менше викидів CO2. Чи відчує це ваш мотор? Ні. Але якщо виробник машини передбачив саме G13, то й заливати треба G13, а не «таку саму, тільки дешевшу».

Пакети присадок: від тосолу до Si-OAT

Гліколь відповідає за мороз і кипіння, а от метал від корозії захищає пакет присадок — інгібіторів. Простою мовою, сімей тут чотири (приблизно в порядку появи):

1. IAT — неорганічні інгібітори. Силікати, фосфати, нітрити. Це класичний зелений антифриз і тосол радянського зразка. Присадки такої рідини спрацьовуються порівняно швидко, тому й міняти її доводиться частіше.

2. OAT — органічні кислоти. Без силікатів, з довгим ресурсом. Саме з таких рідин почалися «довгоживучі» антифризи.

3. HOAT і Si-OAT — гібриди. Органічні кислоти плюс трохи силікатів. Таку хімію здебільшого вибирають європейські автовиробники; до цієї сім’ї належить і G12evo.

4. P-HOAT (P-OAT) — органічні кислоти з фосфатами. Як правило, це рідини японських і корейських автовиробників. Бувають і рідини, де до органічних кислот додано і силікати, і фосфати (PSi-OAT).

Різні пакети присадок — це різна хімія, розрахована на метали, прокладки й патрубки конкретного мотора. І жодна з цих сімей не має «свого» кольору: той самий червоний барвник може стояти і в рідині з силікатами, і в рідині з фосфатами.

А як же тосол? Тосол — це рідина першої сім’ї, зроблена колись за радянським ГОСТом, і багато хто досі вважає цю абревіатуру знаком якості. Але понад 90% радянських ГОСТів в Україні втратили чинність ще 1 січня 2019 року, тож напис «за ГОСТом» на каністрі сьогодні не є нормою, на яку можна покластися. Норма для вашої машини — у її сервісній книжці.

Допуски автовиробників: G12evo, G13 та інші

Як і з моторною оливою, останнє слово тут за автовиробником. Найнаочніше це видно на прикладі Volkswagen, у якого кожна рідина має і «народну» назву з літерою G, і номер заводського стандарту TL 774:

• G11 (TL 774 C) і G12 (TL 774 D) — рідини 1990-х; разом із G12+ (TL 774 F) вони вже замінені новішими;
• G12++ (TL 774 G) — за даними Audi, з 2005 модельного року;
• G13 (TL 774 J) — з 2008 модельного року, з гліцерином;
• G12evo (TL 774 L) — з 2019 модельного року, гібрид Si-OAT.

Сьогодні для машин Audi усіх років випуску виробник дозволяє G12evo (з одним винятком для конкретного дизеля), а в електричний Audi e-tron дозволено заливати тільки її. До речі, в електромобілі охолоджувальна рідина відповідає ще й за батарею, тож вимоги до неї там свої (детальніше — у статті про те, які рідини потрібні електромобілю).

А тепер про колір. У тієї самої групи Volkswagen G11 зеленувато-синій, G12 червоний, а G12+, G12++, G13 і G12evo — у відтінках фіолетового. Чотири різні рідини одного виробника виглядають у бачку майже однаково — що вже казати про рідини різних виробників.

Тому шукайте на етикетці не літеру G і не колір, а точну специфікацію виробника вашого автомобіля (у Volkswagen — TL 774 з потрібною літерою). Чим ризикує власник, який заливає «аналог», не схвалений автовиробником, — у статті про аналоги і замінники.

Чи можна змішувати і як часто міняти

Коротка відповідь — краще не треба. Пакети присадок різних рідин між собою можуть не ладнати: суміш втрачає стабільність, частина присадок випадає в осад або утворює драглисті відкладення, які забивають тонкі канали радіатора і пічки. Приблизно як злити в одну каструлю борщ і компот: окремо обидва добрі, разом — на смітник. Тільки тут на смітник може піти система охолодження, а за нею й двигун після перегріву.

Навіть Audi, у якої всі рідини свої, спільні з рештою групи Volkswagen, розрізняє в сервісній таблиці три випадки: які з цих антифризів можна змішувати в будь-якій пропорції, які — ціною слабшого захисту від корозії, а які не можна змішувати взагалі. І навіть після допустимого змішування виробник радить рідину замінити (повністю сумісні між собою в нього лише G12++ і G13). А випадкову каністру з заправки ніхто на сумісність не перевіряв.

Тому старі правила доливання, про які ми вже писали, лишаються в силі: доливайте те саме, що вже залито (не знаєте, що там, — подивіться сервісну книжку або спитайте в офіційного представника марки), а в безвихідній ситуації — дистильовану воду, після чого всю рідину в системі замініть. До них додалося ще одне правило. Переходите на іншу рідину — тільки повною заміною: старий антифриз зливають повністю, систему промивають водою за процедурою виробника, і лише тоді заливають новий.

А от з інтервалом заміни все стало водночас і простіше, і складніше. Довгоживучі рідини служать набагато довше за тосол, і перша заміна за сервісною книжкою у багатьох машин настає лише через багато років. Audi у своєму сервісному бюлетені взагалі пише, що її рідина заміни не потребує. Але це стосується правильної рідини в справній системі. Якщо антифриз помутнів, побурів, у ньому з’явився осад або в бачку після кількох доливань уже невідомо що — міняйте, не чекаючи жодного терміну. Те саме стосується вживаної машини, історії обслуговування якої ви не знаєте.

Отже, антифриз вибирають так само, як і моторну оливу: не за кольором і не за словом «антифриз» на етикетці, а за допуском виробника автомобіля. А червоний він чи фіолетовий — хай це хвилює дизайнерів каністр.

Додатково читайте:

• Навіщо міняти охолоджувальну рідину?
• Що таке «оригінальні» експлуатаційні рідини?