Трансмісійна олива: GL-4 чи GL-5, 75W-90 чи 80W-90?

Отже, у сервісній книжці вашої машини для механічної коробки записано «API GL-4, SAE 75W-90». На полиці поруч стоять каністри з GL-4, GL-5, «GL-4/GL-5», «GL-4+», ще й з якимсь MT-1, а продавець радить: «Беріть GL-5, вона вища, покриває все». Знайомо? Насправді GL-4 і GL-5 — не дві сходинки якості, а оливи для різних вузлів, і «вища» GL-5 у коробці, якій потрібна GL-4, може нашкодити.

Про головне вже йшлося у статті про рідини для коробок передач: GL-5 розрахована на гіпоїдні передачі мостів, GL-4 вказують для певних механічних коробок, а стандарт в’язкості SAE J306 у редакції 2019 року отримав нові, рідші класи. Тут розберемо глибше, що саме стоїть за кожним написом на каністрі.

Що каже сам API: ряд від GL-1 до MT-1

Категорії трансмісійних олив описує документ Американського інституту нафти (API) під номером 1560. У його дев’ятій редакції (листопад 2023 року) ряд виглядає так:

Дві речі тут дивують багатьох. Перша: GL-4 за визначенням API — це насамперед категорія для мостів, а в коробки її заливають там, де так вирішив виробник. Друга: чинною API визнає тільки GL-5, а решту, разом з GL-4 і MT-1, переніс до «не використовуваних»: автовиробники змінили свої вимоги або зникло обладнання для випробувань. Про GL-4 API пише прямо: напис на каністрах і далі вживають, але перевірити його нема на чому, тож покупцеві радять просити у постачальника документи про давніші випробування.

Звідки ж тоді береться GL-4 на нових каністрах? Галузеве видання про мастильні матеріали ще 2010 року описало поширений спосіб: беруть пакет присадок, який пройшов випробування на GL-5, і кладуть його половинну дозу. Як писало те саме видання, жоден документ API, SAE чи ASTM такого способу не описує. Тож за написом «GL-4» на новій каністрі, як правило, стоїть слово виробника оливи: перевірити його за методикою API сьогодні нема на чому.

Чому GL-5 не замінює GL-4: синхронізатори і сірка

У гіпоїдній парі моста зуби не тільки котяться, а й сильно ковзають один по одному під величезним тиском. Щоб метал не задирався, в оливу кладуть сірко-фосфорні EP-присадки: нагріваючись у зоні контакту, вони реагують з поверхнею сталі й утворюють захисну плівку. Для моста — саме те, що потрібно.

А от у синхронізованій коробці кільця синхронізаторів бувають латунні, зі спеченої бронзи чи з молібденовим покриттям, і оливі там потрібне певне тертя, щоб синхронізатор вирівнював оберти шестерень. За оцінкою фахового видання Machinery Lubrication, в оливах GL-4 сірко-фосфорних присадок здебільшого вдвічі менше, ніж у GL-5, а надлишок цих присадок на гарячому м’якому, «жовтому» металі може його роз’їдати. До того ж оливі, складеній для моста, часто бракує тих фрикційних властивостей, яких потребує синхронізатор. Наслідок — передчасно зношені синхронізатори, а з ними й скрегіт під час перемикання. Це приблизно як засіб для чищення духовки: пригорілий жир він знімає чудово, але срібну ложку ним ніхто не чистить.

Звідси кілька правил для читання каністри.

1. «GL-4/GL-5» на одній каністрі. Так виробник оливи заявляє, що вона годиться і для коробки, і для моста. Серед олив нашого каталогу з категоріями GL приблизно кожна п’ята заявляє обидві. Але це заява виробника оливи: чи годиться вона саме вашій коробці, вирішує запис у документації автомобіля, а не подвійний напис.

2. «GL-4+» (GL-4 Plus). Такої категорії в API 1560 немає зовсім. Що саме означає «плюс», визначає лише той, хто його надрукував.

3. MT-1. За API, ця категорія для несинхронізованих коробок вантажівок і автобусів, і API окремо наголошує, що вимог синхронізованих коробок легковиків вона не охоплює. Тож MT-1 на каністрі про придатність для синхронізованої легкової коробки нічого не каже.

Міст, коробка, трансаксл: кому що

1. Ведучий міст з гіпоїдною передачею (задньопривідні машини, позашляховики, вантажівки) — територія GL-5. Якщо міст має диференціал підвищеного тертя (LSD), API нагадує, що вимоги до тертя тут визначає виробник моста. Оливи з позначкою LS містять модифікатори тертя, щоб диференціал не скреготав і не вібрував, а там, де виробник їх не вимагає, вони лише зайві: такі присадки, як правило, гірше переносять нагрів.

2. Трансаксл — коробка передач і диференціал в одному корпусі, як у більшості передньопривідних машин. Як правило, одна олива змащує і шестерні коробки, і головну передачу, тож вимогу пише виробник саме цього агрегату. Буває, що це GL-4, буває власний код виробника, а окремі виробники для своїх коробок узагалі вказують моторну оливу.

3. Вантажівки й автобуси. Для мостів тут часто вимагають не просто GL-5, а SAE J2360. Ця специфікація виросла з військових: 1995 року на зміну MIL-L-2105D прийшла MIL-PRF-2105E, а 2005 року її скасували, замінивши на SAE J2360 (SAE прийняла цей стандарт ще 1998-го). За API, олива, схвалена за J2360, відповідає GL-5 і понад те (сумісність з ущільненнями, чистота шестерень після окиснення), а перелік схвалених олив, за самим стандартом SAE, веде Lubricant Review Institute. Тож «відповідає MIL-L-2105D» на каністрі — це заява про відповідність специфікації, яку замінили ще 1995 року.

А коди виробників коробок і мостів — ZF TE-ML, MAN 341 і 342, Scania STO, VW G 052 … — важать більше за будь-яку категорію API; що вони означають, розказано у статті про допуски ZF TE-ML.

75W-90 чи 80W-90: таблиця SAE J306

В’язкість трансмісійних олив визначає стандарт SAE J306, і з класами SAE J300 для моторних олив його цифри не мають нічого спільного. Літера W і тут означає «зимовий» клас, але перевіряють його інакше: для кожного класу W задано найвищу температуру, за якої в’язкість оливи сягає 150 000 мПа·с. Межу обрали недарма: за густішої оливи у випробуваннях руйнувалися підшипники ведучої шестірні, а сама олива за такої в’язкості схожа на напіврідке мастило, яке ледве ллється.

Таблиця нижче — за редакцією SAE J306 лютого 2019 року; у лютому 2025 року SAE видала нову редакцію стандарту.

(Верхня межа кожного діапазону в стандарті не входить до класу.)

Тепер подивіться на заголовок. У прогрітому вузлі 75W-90 і 80W-90 належать до одного класу: обидві — SAE 90, тобто 13,5-18,5 мм²/с при 100 °C. Різниця — на холоді: 75W тримає межу до −40 °C, 80W — до −26 °C. 80W-90 замість 75W-90 — тільки якщо виробник коробки дозволяє обидва класи. І пам’ятайте: −26 °C для 80W — не температура, до якої з нею зручно, а межа, за якої олива вже майже не ллється; 75W-90 на морозі рідша, тож холодна коробка з нею перемикається легше. А от 85W-140 свою межу має вже при −12 °C, тож узимку її заливають лише там, де виробник це прямо дозволяє.

Не посміхайтеся — «90» на трансмісійній оливі рідша, ніж здається. За цифрою вона вдвічі густіша за «40» на моторній, але при 100 °C клас 90 (13,5-18,5 мм²/с) перекриває верх моторного SAE 40 і низ SAE 50 (див. таблицю в’язкості SAE J300). Це дві різні шкали. І ще одне: нові класи 65, 70 і 75 без літери W з’явилися 2019 року для сучасних коробок, розрахованих на дуже рідку оливу. Олива «75» і олива «75W-90» — зовсім не одне й те саме.

Що це означає для звичайного автолюбителя?

1. Вимога автовиробника — першою. Спершу код виробника автомобіля чи агрегату, потім категорія API, потім в’язкість, і все — з сервісної книжки або інструкції.

2. Слова на каністрі — заява виробника оливи. «Відповідає», «GL-4/GL-5», «GL-4+», «MT-1» самі по собі нічого не гарантують; як відрізнити схвалення від заяви, розказано у статті як перевірити допуск оливи.

3. Не «вища», а та сама. GL-5 у коробку з вимогою GL-4 — тільки якщо це прямо дозволяє виробник коробки.

4. Заміна. Багато коробок виробник вважає необслуговуваними; тоді рівень перевіряють і доливають ту саму оливу (детальніше — про заміну трансмісійної оливи). На вживаній машині з невідомою історією варто в сервісі, який знає саме таку коробку, перевірити рівень і стан оливи; міняти — лише якщо це потрібно, за процедурою виробника і тією оливою, яку він передбачив.

Ще раз повторюся: трансмісійну оливу вибирають так само, як моторну, — за вимогою виробника автомобіля, а не за більшою цифрою після GL. Ремонт коробки чи моста коштує незрівнянно дорожче за правильну каністру, тож «покриває все» залиште продавцеві.